St George’s Health Service Огляд

Мою літню матір сюди перевели з головної лікарні у Фіцрої після операції на переломі стегна. За винятком нічного персоналу (який може бути просто страшним) лікування було хорошим, хоча в цілому поступалося лікуванню в головній лікарні, особливо стосовно таких деталей, як профілактичне обслуговування та моніторинг ризику падіння (особливо вночі). Навколишнє середовище реабілітації в цілому також було неприємним для порівняння: у палаті галасливо і перегрівалося до нудоти. Моїй матері стало погано від перегрівання під час перебування тут, як і її відвідувачів.

Мій нонно був тут на короткий час для реабілітації, бо йому замінили стегно. Вони дозволяли йому гуляти лише один день на тиждень, і два тижні тому ми виявили, що протягом останніх 3 днів вони не годували і не давали йому води (вони просто давали йому спати таблетку, вони говорили, що він "сірий з кодом ризику" ) Потім його доставили до лікарні через недоїдання через відсутність їжі та води. він помер у лікарні через день, і сент-Джордж приховує це.

Моїй бабусі пощастило зламати руку перед Різдвом минулого року. Після 4 тижнів у лікарні, оскільки вона не могла рухатися сама, її попросили переїхати до Сент-Джорджа. Жахливий сервіс! Вони не допомогли їй у ванній, це означає, що вона просто лягла на своє ліжко і просиділа його цілими днями, перш ніж вони поміняють простирадло. Будучи там ще 4 тижні там і щодня просячи душ, вони їй не дали! Багато брехні про "занадто зайнятість", але коли ми з мамою завітали до них, вони просто розмовляли телефонами біля стійки реєстрації і пліткували про те, що вони робили на вихідних. Це зовсім не лікарня! Немає допомоги, намагаючись допомогти їй відновити сили в руці, а також підняти її та ходити, як лікарня Епворта. Моя бабуся - весела і божевільна жінка, яка не замовчує, ця лікарня робить її нещасною, більше немає класичних грецьких жартів і така тиха. Через 4 тижні ми вже не могли терпіти, коли вона лежить там, в’янучи, тому ми повезли її до себе додому, щоб доглядати за нею ... після тижня, коли моя сім’я їй допомагала (душ щодня, допомога у ванній та правильне харчування !) вона повернулася до свого старого за кілька тижнів! Смішна сума грошей, витрачена на цьому місці абсолютно без жодної допомоги!

Не може дати менше 1 зірки.

Воістину одне з найжахливіших місць, які я коли-небудь був.

Культурно, етично фол.

Мою маму перевели в палату GEM після виписки з інфекції у Сент-Вінсенті. Вона також страждає на Альцгеймер і мала гострий делірій. Вона також дуже мало розуміє англійську мову, хоча вона і не могла брати участь у реабілітації через сонливість, але її залишили на ліжку. Фізіологічне крісло, яке було надано, забрали, і ніхто не знав, де воно знаходиться. Вона залишилася сидіти на стільці цілими днями, ноги звисали в повітрі і без табуретки для ніг. Менесестри мені сказали, що це нормально, незважаючи на моє занепокоєння. Це врешті-решт залишило її ноги сильно опухлими, і зараз вона одужує, піднявши їх. Мені довелося вказати на набряк, бо, здавалося, ніхто не помічав цього. Їсти та пити було нічним кошмаром, і мені довелося про це стежити самостійно. За 3 тижні, коли вона була там у двох прекрасних медсестер, у неї було лише два належних душі. Я навіть не згадую, щоб персонал міняв будь-яку постільну білизну. Її життєві органи знизилися однієї ночі після медичного епізоду. Лікар вирішив зателефонувати мені на мобільний, поки я перебуваю в лікарні, щоб повідомити, що моя мама вмирає, коли вона їздила туди, але лише для того, щоб приїхати і сказати, що з нею все в порядку. Я взагалі не відчував співчуття, і місце почувалося настільки знеособленим. Я все ще відчуваю травму від цієї події. Нам потрібна інша система для тих, хто живе з деменцією та страждає на інші захворювання. Лікарняна система погано підготовлена ​​для вирішення цих спеціалізованих випадків. Стан моєї матері погіршився. Я не хотів, щоб вона переїхала до їхнього перехідного відділення, де мені сказали в Сент-Вінсенті, що допоможе їй одужати. Місце було вузьке, маленьке, темне і похмуре і навряд чи було ідеальним для тих, хто марев, щоб одужати. Зараз вона замість цього переїхала до закладу для літніх людей.

На початку листопада 2017 року мені пощастило, що я переніс інсульт. Через кілька тижнів у Сент-Вінсенті мене перевели в лікарню Сент-Джорджа для реабілітації. Я був у жаху, але твердо вирішив одужати ще раз. Персонал (адміністратор, підтримка, медсестри та лікарі) був приголомшливим. Вони допомогли мені почуватись комфортно і на шляху до одужання. Щодня місяцями вони дбали, забезпечували мої потреби та наполегливо працювали, щоб допомогти мені відновитись. Кожен співробітник персоналу переповнений знаннями і добротою, і ведуть мене до точки, коли я міг би говорити, думати і ходити знову, настільки, щоб впоратися самостійно. Вони домовились про постійні програми, які я міг би отримати від виходу з лікарні, хоча я їхав міждержавно, щоб бути з родиною. Я винен цим людям велику подяку і не можу говорити досить високо про їхню майстерність та відданість. Щиро дякую. Ви всі справжні та турботливі люди і заслуговуєте на найкраще в житті за велику роботу, яку робите.
Щиро дякую та найкращі побажання.
Лес.

Сподіваюсь, люди знають, що відділення Еллерлі Сент-Джорджа або місце переходу, про яке говорять люди, насправді працює абсолютно окремо від решти лікарні, наприклад, їх медикаментозне обслуговування насправді не здійснюється внутрішньо власною аптекою, а скоріше за контрактом із зовнішнім хіміком. склад. Досвід людей у ​​цій частині лікарні не слід екстраполювати.

Це місце - смітник. Занадто вражений, щоб написати те, що побачив.

Найгірший реабілітаційний центр, що не користується персоналом, забруднений

Моя мати пробула в відділенні Еллерслі 12 тижнів. Багатьом медсестрам та деяким старшим співробітникам не вистачало Співчуття до членів сім'ї та певних зрілих співробітників, де надзвичайно грубо ставилися до мене. На жаль, не дуже хороший досвід. Вони справді потребують вищого, кращого персоналу, а не будь-кого.